***

Усе пішло не так від початку.
Хотіла жити твоїми віршами!
Хотіла бути «тією самою»,
А стала якоюсь іншою.

Усе пішло не так. Прослизнуло,
Не зачепивши серця й ліктем.
Зі мною ти жеврієш ледве,
Для неї – ладен згоріти.

Колись ти пожалкуєш, напевно,
І небо прощатиме гріх грозою,
Ти цілуватимеш іншу ревно,
Та думками будеш зі мною.

Тому все пішло, як і мало бути:
Літа не наші, не спільні весни...
За шість сотень днів зникають люди,
То й образ мій щезне.