Після

Гладеньке море як шматок скла в тій долоні
яка розсипає пісок пульсуючих зірок.
Або немає долоні: дике дихання сонця, ніжне тіло землі
під підошвами тих, які не бачать зірок.

Ніжне тіло землі під підошвами беріз,
заморожені зірки на віях озера.
Гладеньке море як шматок льоду на язиці того
хто помирає взимку.

Небо шумне падає на зимовий ліс.
Подумай: семеро вершників, як сім кольорів веселки.
Або немає вершників: твоя кров пульсує і набуває кольору.
Подумай: крапля твоєї крові на снігу.
Жменя зелених скелець в теплій руці дитини.


З польської переклав Кирило Поліщук