Андрій Тужиков

***

В моїх гаванях вже не з'являються великі судна,
хіба що рибалки тривожать воду забутими гаслами,
на моїй орбіті вже не з'являються космічні станції,
хіба що супутники тужать за станцією «Мир»,
осцилюючи тривогу в космічному ефірі.
В моїх тюрмах вже не з'являються серійні вбивці та
політичні в'язні,
хіба що кишенькові злодії залишають на пам'ять свої
підписи в протоколах.
В моїх заповідниках вже немає зубрів,
хіба що голодні пси рвуть тишу гіпертонічних ночей.
В моєму серці вже не з'являються коханки,
хіба що повії залишають мені направлення
до венерологічних клінік
.




This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website