000 285

З парою вовків йду камінням.
Налягають хмари на плечі,
А хтось каже – туман над нами.
У церкві дали проскуру з твоїм образом,
Усі ж ікони і фото давно зчужіли мені.
Пам'ятаю, бо живу з кулею в серці.
Лапи вовків швидкі, але вони чекають мене
Любов вовків сильніша,
Але вони тулять мене до себе.
Ми ж бо тебе згубили.
Десь у цій тривожній дорозі життя
Я прокинулась мертвою у тілі твоєму.
І здичавіла з горя Господнього.
.