***

Пам'ять не прірва, з корінням би вирвав
Глевкість розмов по німих підворіттях,
Ліктем розсічені сутінків сіті,
Сухість пустельну голосу,
Мелос занедбаних міст,
Лігво, як стійло,
Всі мене судять
На повний ріст,
а хто розуміє?
Розлукою звуки,
а рідні, як гільза,
Протухлого ранку збираю валізи,
Тут подих до подиху на рахівницях,
Тут зрада до зради повернені лицями,
Знекровлені рими,
Ще крок, та стримуюсь.
Ще крок між віхами...
Наважся вперше
На зламі їхати
Із клаптиком віри.
Пам'ять не прірва, з корінням би вирвав.
.